Вогнестійкий процес обробки поліефірних тканин

Mar 19, 2026

Залишити повідомлення

Розбухаючі антипірени, що використовуються для поліефірних тканин, складаються переважно з елементів фосфору та азоту. Під впливом тепла ці агенти створюють рівномірний шар вуглецевої піни на поверхні тканини; цей шар діє як тепловий бар'єр, блокує кисень, пригнічує дим і запобігає явищу розплавленого крапання, тим самим надаючи чудові вогнезахисні властивості. Дослідження показали, що поліефірні волокна, оброблені вогнезахисними речовинами, що спучуються, виявляють чудову вогнестійкість і стійкість до крапель розплаву. Незважаючи на те, що розбухаючі антипірени були широко досліджені для застосування в пластмасах, гумі та синтетичних полімерах, їхнє застосування для вогнезахисної обробки поліефірних тканин залишається відносно обмеженим.

 

TheFR поліефірні тканиниголовним чином досягається за допомогою двох методів: вогнезахисної модифікації вихідних волокон під час прядіння або модифікації поверхні тканини. Вогнестійка обробка тканини-класифікується як метод модифікації поверхні-пропонує явні переваги, такі як простота процесу та низька вартість. Серед різноманітних агентів, що використовуються, фосфор-вмісні антипірени є особливо популярними для поліефірних застосувань через їх низьку токсичність і високу ефективність. Антипірени на основі-фосфору функціонують головним чином, сприяючи карбонізації полімерної підкладки, таким чином виявляючи свою вогнезахисну дію в конденсованій фазі.

 

Green Flame Retardant Technology Gains Attention

 

Традиційна вогнезахисна система, що розбухає, зазвичай складається з трьох компонентів: джерела кислоти, джерела вуглецю та джерела газу. Джерело кислоти ініціює процес, вивільняючи неорганічні кислоти-такі як фосфорна або пірофосфорна кислота-, які діють як зневоднювачі; ці кислоти піддаються реакціям естерифікації з поліолами, що призводить до плавлення всієї системи. Одночасно джерело газу генерує не-горючі гази та водяну пару, що спричиняє спінювання та розширення розплавленої системи. Під впливом дегідратуючих агентів джерело вуглецю зазнає подальшої дегідратації та карбонізації, утворюючи неорганічні залишки та обугілля; цей процес сприяє плавленню та розширенню всієї системи, зрештою утворюючи захисний шар вуглецевої піни.

 

Поліефірні волокна характеризуються високою міцністю на розрив, а також відмінною термостійкістю і хімічною стійкістю; отже, вони широко використовуються в домашньому текстилі та різних тканинах для інтер’єру. Однак поліестер схильний до плавлення під дією тепла, що створює значну небезпеку пожежі. Тому дослідження вогнезахисних технологій для поліефірних текстильних виробів-і подальша розробка вогнезахисних поліефірних виробів-мають надзвичайно важливе значення.

 

У цьому дослідженні використовується спалахувальна система, складена з антипіренів,-що містять фосфор, і антипіренів,-що містять азот (які генерують не-горючі гази). Завдяки застосуванню відповідного процесу після-обробки отримані поліефірні тканини демонструють чудові вогнестійкі властивості, зберігаючи при цьому бажане тактильне відчуття та демонструючи лише мінімальне зниження міцності на розрив.